Огляд основних периферійних пристроїв для персонального компютера

1111

Периферійні пристрої персонального комп’ютера це все обладнання, яке спрощує взаємодію користувача і ЕОМ.

Фактично, єдиними елементами ПК, які не можна назвати його «периферією», є процесор, материнська плата, оперативна пам’ять.

В першу чергу, тому що вони і є сам комп’ютер, а також з-за того, що без ОЗУ, чіпсета і «материнки» користуватися обчислювальним пристроєм неможливо.

У той час як без решти це цілком можна зробити і без монітора, і без відеокарти, і навіть без жорсткого диска (при його заміні іншим накопичувачем) система запуститься, хоча і не зможе взаємодіяти з людиною.

Зміст:

Класифікація периферійних пристроїв

По розташуванню всю периферію для ПК можна розділити на дві групи:

  • Внутрішні пристрої, що встановлюються всередині системного блоку. До них відносять вбудовані приводи для читання дисків, жорсткі і твердотілі накопичувачі, відеокарти і навіть мікрофони та колонки, якщо мова йде про елементи ноутбука;
  • Зовнішнє обладнання, що знаходиться зовні комп’ютера. Серед таких пристроїв теж можна зустріти дисководи і жорсткі диски – але тільки підключаються ззовні. Зовнішньої периферією називають і монітори, принтери, сканери, і такі пристрої введення як клавіатура і миша.
  • Рис. 1. Зовнішня периферія для ПК,

    Ще один варіант класифікації – за призначенням.

    Всі периферійні пристрої можна розділити на три категорії – периферія для вводу (маніпулятори, клавіатури, сканери), виводу (дисплей, принтер) і зберігання даних (жорсткі диски та інші види накопичувачів).

    Пристрої введення

    Периферією для введення називається обладнання, призначене для введення даних в електронно-обчислювальну машину. Розрізняють кілька видів таких пристроїв:

    • для введення графічної інформації (сканер або спеціальний планшет);
    • механічного вводу;
    • безперервного введення (миша).

    Крім того, окремо виділяють пристрої для введення графічної і звукової інформації.

    А також вказівні (координатні) та ігрові – при цьому, наприклад, джойстики відносять і до першого, і до другого типу.

    Тоді як геймпади і рулі – лише до пристроїв, призначених для ігор.

    Рис. 2. Основні пристрої введення інформації в комп’ютер.

    Клавіатури та маніпулятори

    Комп’ютерні миші призначені для управління курсором і віддачі команд комп’ютера за допомогою розташованих на маніпуляторах клавіш і коліщаток.

    Клавіатури дозволяють зробити теж саме шляхом механічного введення символів.

    Сучасні операційні системи практично не можуть працювати без цих пристроїв – крім моноблоків з сенсорними екранами.

    А для їх підключення може використовуватися три варіанти роз’ємів (застарілий Com-порт, більш сучасний PS/2 і універсальний USB).

    Хоча деякі моделі можуть з’єднуватися з ПК (в першу чергу, з ноутбуками) через Bluetooth.

    До певних різновидів координатної периферії для введення відносять ігрові пристрої – геймпади, рулі, джойстики.

    І навіть спеціальні танцювальні платформи і світлові пістолети. У цьому ж списку знаходиться і трекбол, принцип роботи якого нагадує комп’ютерну мишу.

    Рис. 3. Ігровий маніпулятор, що поєднує функціональність клавіатури, геймпада і планшета.

    Читайте також:

    Який антивірус краще встановити на PC? Огляд п’ятірки кращих

    Роутер це? Як вибрати пристрій?

    Планшети, який краще вибрати? Поради в підборі гаджета

    Передача звукової і графічної інформації

    Для спрощення введення графіки існує спеціальний вид периферійних пристроїв – графічні планшети.

    З їх допомогою можна переносити на ПК інформацію, малюючи на поверхні, як на папері. Використання цієї периферії важливо для розробки креслень і створення дизайнерських проектів.

    Для того щоб внести на ПК вже готове зображення і навіть текст користуються ще сканери.

    Сканери можуть бути чорно-білими і кольоровими, ручними і настільними (які, в свою чергу, поділяються на роликові і планшетні).

    Слід знати: Планшетний скануючий пристрій дозволяє відсканувати будь-плоске зображення – книги, аркуша практично будь-якого розміру (при розбіжності форматів сканування проводиться по частинах). Роликовий варіант забезпечує безперервне сканування, але підходять тільки для листових матеріалів.

    Рис. 4. Скануючий планшетний пристрій.

    Для передачі на ПК інформації у формі відеозапису користуються веб камерами, подключающимися до системного блоку через USB або бездротового зв’язку.

    Вони підійдуть і для спілкування в мережі.

    Камера може комплектуватися мікрофоном, для того щоб записувати не тільки зображення, але і звук.

    Якщо ж такої можливості не передбачено, запис слід вести з використанням зовнішнього приладу.

    Рис. 5. Веб-камера з роздільною здатністю 1080p.

    Необхідність у використанні мікрофонів виникає при передачі аудіо інформації і відсутність вбудованих варіантів, характерних для веб-камер і ноутбуків.

    Однак навіть до мобільних комп’ютерів іноді буває необхідно підключати зовнішній пристрій через спеціальний 3,5-міліметровий роз’єм. Наприклад, для одержання більш якісного звуку.

    Рис. 6. Зовнішній мікрофон.

    Пристрої виводу

    До пристроїв виведення інформації відносять таке обладнання, яке перетворює результати роботи комп’ютера у форму, доступну для сприйняття людиною.

    Наприклад, звук (як навушники і колонки) або зображення (монітори, принтери і проектори).

    До ігрових пристроїв для виводу відносять шоломи та окуляри віртуальної реальності – хоча користуватися ними можна далеко не тільки для ігор.

    Рис. 7. Периферія для виводу інформації.

    Виведення графічної інформації

    Головним пристроєм для виведення графічної інформації з комп’ютера є відеокарта. З її допомогою дані можуть бути перетворені в статичну картинку або відео.

    Графічна карта, як правило, виконується у вигляді плати, на якій, з метою охолодження пристрою в процесі роботи, може бути встановлений радіатор та один або кілька кулерів.

    Відеокарти підключають до комп’ютера через спеціалізовані роз’єми – AGP або PCI.

    Ноутбуки та офісні комп’ютери часто комплектуються вбудованими графічними процесорами – менш продуктивними, зате більш вигідними і споживають мінімум електроенергії.

    Як правило, інтегровані відеокарти використовують при роботі оперативну пам’ять ПК.

    Рис. 8. Зовнішня відеокарта з двома кулерами.

    Відеокарта передає зображення на монітор, що складається з екрана, блоку харчування і декількох керуючих плат.

    Для підключення цього периферійного пристрою до ПК можуть використовуватися різні порти, розташовані безпосередньо на графічній платі:

    • на старих комп’ютерах – VGA;
    • на більш сучасних – DVI;
    • на останніх моделях – HDMI і DisplayPort.

    Рис. 9. Види роз’ємів для підключення монітора.

    Слід знати: Відмінністю від моніторів телевізорів є відсутність ТВ-тюнера і колонок (хоча деякі моделі мають вбудовані гучномовці). Тому користуватися ними для прийому телевізійного сигналу можна тільки при наявності тюнера на комп’ютері (відеокарти). У той же час більшість телевізорів можуть використовуватися в якості моніторів.

    Для збільшення зображення, що передається від комп’ютера, використовують такі периферійні пристрої як проектори.

    З їх допомогою зображення або відео проектуються на будь-яку плоску (і, бажано, однотонний і світлу) поверхню.

    Деякі моделі проекторів мають вбудовані колонки і кардрідер для читання інформації з зовнішніх носіїв, хоча більшість потребує підключення до комп’ютера через USB, відеовхід і навіть по Wi-Fi.

    Також існують проекційні пристрої, що підтримують технологію 3D.

    Рис. 10. Компактний проектор з підключенням по USB.

    Шоломи та окуляри VR (практично не відрізняються за принципом дії) дозволяють передавати графічну інформацію тільки для одного користувача.

    Однак при цьому у нього виникає відчуття повного занурення в гру або у віртуальну подорож – за рахунок якісного зображення і системи гіроскопів і акселерометрів.

    Недорогі моделі можуть використовувати в якості дисплея навіть мобільні телефони.

    У той час як топові версії являють собою практично повноцінний комп’ютер – навіть з встановленою операційною системою.

    Рис. 11. Окуляри віртуальної реальності AIO VR Sky CX-V3 з ОС Android 5.1.

    До периферії, призначеної для статичного виводу зображень, відносять принтери (і їх окремий випадок – плоттери).

    З їх допомогою текст або картинка наносяться на твердий носій – папір або плівку.

    Більш сучасні пристрої, що 3D-принтери, що дозволяють отримати не плоске, а тривимірне зображення.

    Периферія підключається до комп’ютера або за допомогою спеціальних портів (LPT1), або через універсальний роз’єм USB, або по бездротовому зв’язку.

    Рис. 12. Компактний домашній принтер для 3D-друку.

    Висновок аудіо

    Для перетворення інформації в аудіо сигнал використовують акустичні системи.

    До них відносять колонки, які є практично обов’язковим атрибутом сучасного настільного комп’ютера, як правило, не обладнаного вбудованими гучномовцями.

    Ноутбуки не потребують в зовнішніх пристроях з-за наявності в корпусі своїх динаміків.

    Однак для підвищення гучності і якості звучання навіть до мобільних комп’ютерів можуть підключатися (через роз’єм 3,5 мм або, в окремих випадках, через USB) зовнішні колонки.

    Можна обійтися без додаткової акустичної системи і при використанні в якості монітора сучасного телевізора.

    Однак для передачі звуку лише одному користувачеві (для того щоб не заважати іншим людям) слід користуватися їх більш мініатюрної різновидом – навушниками.

    Пристрої підключаються до стаціонарного ПК через стандартний роз’єм.

    При цьому деякі моделі можуть бути обладнані ще і мікрофоном, що робить їх більш зручними для спілкування по мережі або звукозапису.

    Рис. 13. Колонки і навушники.

    Читайте також:

    Не відкривається зовнішній жорсткий диск: що робити — докладне керівництво

    Колонки для телефону — Популярні моделі 2017 року

    Який ноутбук вибрати для роботи в 2017 році? ТОП-5 кращих

    Огляд моніторів для дизайнерів: ТОП-5 моделей 2017 року

    Зберігання даних

    Накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД або HDD) або на комп’ютерному сленгу, «вінчестери», вважаються найпопулярнішими запам’ятовуючими пристроями.

    Принцип їх дії заснований на магнітного запису, а термін служби в середньому перевищує 10 років.

    Вбудовані диски підключаються до материнської плати через інтерфейси IDE і SATA, зовнішні – через USB.

    Рис. 14. Жорсткий диск об’ємом 4 терабайта.

    Твердотільні накопичувачі SSD, поступово замінюють жорсткі диски, відрізняються відсутністю рухомих частин і, за рахунок цього, набагато меншими розмірами.

    Фактично, вони являють собою один з варіантів флеш-пам’яті – хоча деякі можуть створюватися на базі модулів пам’яті DRAM.

    Плюсами таких накопичувачів вважаються мінімальне енергоспоживання і висока швидкість зчитування і запису, мінусами – обмежена кількість циклів перезапису.

    Тому при їх використанні залишковий ресурс накопичувача потрібно контролювати за допомогою спеціального програмного забезпечення.

    Рис. 15. Додаток для контролю залишкового ресурсу SSD-диска.

    Флешки або USB-накопичувачі призначені не тільки для зберігання даних, але і для їх перенесення на інші пристрої.

    Можна користуватися ними для резервного копіювання інформації і навіть для установки операційної системи.

    Обсяги сучасних накопичувачів USB досягають розмірів дисків SSD і вже практично можуть конкурувати з жорсткими дисками – особливо, на офісних комп’ютерах, для яких не потрібно багато місця на HDD.

    Особливістю роботи з флешкою є необхідність програмного відключення, що дозволяє зменшити вірогідність втрати інформації.

    А швидкість читання і запису залежить від стандарту USB.

    Краща швидкість забезпечується на даний момент за допомогою інтерфейсу 3.1 (до 10 Гбіт/с), хоча для цього потрібна його підтримка і комп’ютером, і накопичувачем.

    Рис. 16. Різновиди USB-флешок.

    Периферія для зчитування інформації з інших накопичувачів

    Можна віднести до периферійних пристроїв для зберігання даних і дисководи, і кард-рідери.

    При цьому самі вони не зберігають інформацію – для цього потрібен диск або флеш-карта – однак без використання цієї периферії інформація не може зчитуватися, ні записуватися.

    Втім, пристрої для роботи з дисками CD і DVD вважаються практично застарілими і вже не встановлюються за замовчуванням системні блоки стаціонарних ПК, ні в ноутбуки.

    Якщо ж необхідність у читанні гнучкого носія з’являється, можна придбати зовнішній пристрій, який підійде відразу для декількох комп’ютерів.

    Рис. 17. Зовнішній DVD-дисковод.

    Пристрої для читання інших форматів – 3,5-дюймових або 5-дюймових дискет, Zip і Jaz-накопичувачів – все ще можна зустріти на старих комп’ютерах, але в продажу їх вже давно немає.

    Причини зникнення і самих дисків, і периферії для роботи з ними полягають у порівняно невеликому обсязі записуваних даних і низькій швидкості.

    Для роботи з картами пам’яті різних форматів (SD і microSD до менш популярних MMC і MS) використовуються такі периферійні пристрої як кардрідери.

    Більшість з них підтримує кілька видів накопичувачів. А підключення здійснюється за допомогою USB-роз’єму.

    В ноутбуки і сучасні ПК кардрідери іноді вбудовуються прямо в корпус, для більш старих комп’ютерів доводиться купувати зовнішні пристрої.

    Рис. 18. Зовнішній кардрідер з підтримкою декількох форматів.

     

    Відео:

    Периферійні пристрої персонального комп’ютера

    Огляд основних периферійних пристроїв для персонального комп’ютера

    Периферійні пристрої

    У цьому відео розповідається про те, що таке комп’ютерна периферія.

    4 Пристрої введення та виведення інформації в комп’ютер Зовнішні пристрої комп’ютера

    У цьому відео розповідається про те, що таке комп’ютерна периферія.