Рулетка kazino Eldorado – мабуть, одна з найпопулярніших азартних ігор на сьогодні – вперше з’явилася у Франції. За однією з версій (наведеної Еріком Беллом у книзі “Men Of Mathematics”, опублікованій в 1937), руку до винаходу рулетки доклав Блез Паскаль. Згідно з цією версією, колесо з дефлекторами мало стати однією з деталей вічного двигуна, над яким працював учений. За іншими версіями, гру з колесом вигадали в Стародавньому Китаї, французькому монастирі або в Італії. Остання версія чудова тим, що в ній фігурує хтось Дон Паскуале (Don Pasquale), тобто людина з майже такою самою, як і у Паскаля, прізвищем. Втім, “Дон Паскуале” – це ще й опера-буфа кінця XIX століття, тому існування італійського математика з таким ім’ям викликає сумнів.
Як би там не було, але в кінці XVIII століття рулетка, відома також як чортове колесо (сума всіх чисел на диску дорівнює точно 666), завоювала Францію. Почасти це було з тим, що гра виглядала набагато чесніше – тобто випадковіше – інших, які існували на той момент. У першій версії рулетки по обіду ігрового колеса були 36 виїмок, у яких було розставлено числа від 1 до 36 – у першій версії рулетки був сектора зеро. Цей сектор, як нижче стане зрозумілим з математичної моделі рулетки, потрібен для того, щоб у певному сенсі казино завжди вигравало. Цю помилку (відсутність зеро) до початку XIX століття виправили, а згодом, коли рулетка дісталася США, на колесі з’явився 38-й сектор – дабл-зеро, який збільшив середній прибуток казино майже вдвічі.
Втім, і тут є альтернативна версія подій: існує думка, що колесо з одним зеро було вигадане пізніше, ніж із двома. Називають навіть конкретні імена винахідників “чеснішої рулетки”: Франсуа та Луї Бланк. Нібито вони вперше представили рулетку з одним зеро у своєму казино у німецькому курортному містечку Бад-Хомбурзі у 1843 році. Цю гіпотезу, однак, старанно розповсюджували самі брати, про одного з яких ходила легенда, що він продав душу дияволові, тому ця версія викликає серйозні сумніви.
Правила гри
Отже, звернемося до основних правил гри в рулетку, які, крім деяких несуттєвих нюансів, не змінювалися практично з кінця вже згаданого XVIII століття. Основним інструментом гри є колесо. Воно є деякою похилою лійкоподібною поверхнею (зазвичай не надто високу – краї лійки не повинні закривати від учасників гри рух кульки). На дні поверхні встановлено колесо, по краях якого знаходиться 37 (в американській версії 38) секторів, також обмежених дефлекторами. У цих секторах проставлені числа від 0 до 36. Зеро пофарбоване в зелений, тоді як решта секторів – у чорний або червоний кольори (обох кольорів однакова кількість). Числа на обід розташовані не по порядку, проте, за цим, швидше за все, стоїть традиція, ніж математика. Якщо рахувати від зеро за годинниковою стрілкою,
Гравцям, яких може бути кілька, дозволяється робити ставки, причому одна ставка може охоплювати групу чисел у кількості 1, 2, 3, 4, 12, 18. Круп’є розкручує колесо в один бік, а похилою поверхнею в протилежну пускає маленьку кульку. Згодом швидкість кульки знижується і він звалюється на колесо, де врешті-решт опиняється в одній із лунок. Після того як кулька зупинилася, всім гравцям виплачується виграш, а ставки, що програли, забирає собі казино. Виграш розраховується за нескладною формулою (36 – n)/n до 1, де n – кількість чисел у групі, на яку ставив гравець. У правилах деяких казино випадок випадання зеро описаний окремо: наприклад, гральний будинок може не забирати всі ставки гравців відразу, а запропонувати їм на вибір або повернути половину ставки зараз, або дати зіграти ще раз.
Які ж бувають ставки? За традицією, ніяк не пов’язаною з математикою, вони поділяються на внутрішні та зовнішні. Щоб зробити ставку, гравець кладе кілька фішок, що позначають гроші, на фіксовану ділянку ігрового поля. Саме поле складається з багатьох секторів. Основну його частину займають числа від 1 до 36, розташовані у трьох секторах по 12 у кожному, разом із четвертим, цілком зайнятим нулем. І це є внутрішня частина поля. На її краях розставлені спеціальні сектори, що означають зовнішні ставки. Примітно, що європейська рулетка зазвичай відрізняється великими за величиною полями – через їх розмір круп’я для переміщення ставок по столу використовує спеціальну лопаточку, в той час як їхні американські колеги воліють діяти руками.
